Мовчата и конфуз

Великий конфуз случился со мной давеча. Все мы знаем, что мне очень нравится украинский язык. Мелодичный, ёмкий, такой какой-то добрый. И вот.
Играет в эфире Music-Радио очень славная, грустная, лирическая песня «Мовчаты». Обычно активный и шумный отставной врач, писатель и певец Андрей Кузьменко, назвавшись «Скрябин», дал лирики.
И я, тёмный, по аналогии с малышами волка — волчатами, — грешным делом подумал, что это такой вот грустный рассказ о детях животного, которое Мов — мовчатах.
Нет!
Не так!
Оказывается, «мовчаты» — это не существительное, а глагол. По-русски — «молчать». Не говорить. Передавать друг другу мысли и чувства без слов.
Темнота я. Хоть и ботаник.

Давай виключим світло і будем мовчати
Про то, шо не можна словами сказати,
Не можна писати, неможливо зіграти,
А тільки мовчати, тихенько мовчати.

Давай мовчати про то, шо дівчати
Не вміють сховати, не можуть спати.
Давай про мене і про тебе мовчати,
Мовчати, аж поки не захочем кричати.

Місяць впав, темно в кімнаті.
Як добре, що ти навчилась мовчати,
Про то, шо ніколи не змогла би збрехати.
Про то, шо ніколи мені не спитатись.

Ми будем з тобою у ліжку лежати,
Лежати, як сніг – водою стікати.
Ми будемо жадно свої сльози ковтати,
А з ними слова, яких не сказати.

Давай помовчу тобі просто на вушко,
Холодною стала чайова кружка.
А ми ще маєм, про шо помовчати...
А ми ще маєм, про шо полежати...

Як світло проб’ється через наші штори,
Ми знову з тобою, як всі заговорим.
А поки ше темно є в нашій кімнаті,
Давай з тобою будем просто...

Скрябин.

ЗЫ. Помогает Скрябину петь Ирина Билык.